ЗУПИНИМО БУЛІНГ РАЗОМ!

Що таке булінг?

             Надзвичайно гостро, на сьогоднішній день, постає проблема агресивних проявів у міжособистісних стосунках учнівської молоді.

В освітній практиці визнано поширення такого явища, як шкільний булінг. Практично в кожному класі є учні, які стають об’єктами глузувань та знущань. Булінг – достатньо нове поняття в нашому житті, але явище, яке воно визначає, на жаль, нам добре і давно відоме: булінг на робочому місці (мобінг); булінг в армії («дідовщина»); кібербулінг (насилля в інформаційному просторі) тощо.

Поняття «булінг» (з англ. ‘bully’ – хуліган, забіяка, грубіян, насильник; ‘bullying’ – цькування, залякування, третирування) означає агресивну поведінку однієї людини відносно іншої з метою заподіяти їй моральну або фізичну шкоду, принизити її і в такий спосіб утвердити свою владу. Це форма насильства у вигляді травлі, бойкоту, насмішок, дезінформації, псування особистих речей, фізичній розправі, тощо.

 Булінг як актуальна соціально-педагогічна проблема

Актуальність теми зумовлена тим, що піднята в статті проблема майже не вивчена в нашій країні і з теоретичних позицій, і з позиції практики. Явище булінгу надзвичайно поширене в сучасній школі, але цю проблему з тих чи тих причин замовчують, не афішують випадки знущань, її не прийнято обговорювати. З одного боку, педагогічний колектив, дбаючи про власну репутацію, ігнорує її, а з іншого – батьки, які або вважають ситуацію цькування хорошою школою життя, або, хвилюючись за власних дітей, переводять їх до іншого навчального закладу. За таких умов проблему не усувають, а навпаки, вона набуває більших обсягів і жорстокості. У статті проаналізовано соціально-педагогічну, психологічну проблему сучасності – булінг. Розрито сутнісні ознаки, основні причини, форми прояву цього явища, визначено основні риси булінгу, проаналізовано основні механізми його розвитку, описано рольову структуру булінгу та висвітлено наслідки для всіх учасників цього явища (для жертв булінгу, булерів, спостерігачів).

Незвичний для нашого сприйняття термін булінг тісно пов’язаний із такими поняттями, як:

– насильство (застосування силових методів або психологічного тиску за допомогою погроз, свідомо спрямованих на слабких або тих, хто не може чинити опір; панування, влада людини над людиною;

– агресія (дії, спрямовані на порушення фізичної і психічної цілісності людини або групи людей). Агресія органічно пов’язана з насильством і є його природним підґрунтям. Поняття агресія ширше за поняття насильство, воно включає в себе поняття насильство;

– третирування (виявляти зневагу до когось, поводитися безцеремонно, не зважати на чиюсь думку);

– цькування (переслідувати кого-небудь різними нападками, наклепами і т. ін., знущатися з когось). Усі ці поняття відображають різні аспекти такого явища, як булінг.

Поняття булінг трактують від вузького (відеозйомка бійки) до масштабного (насильство взагалі).

Булінг – соціально-педагогічна, психологічна проблема сучасності. Це соціальне явище, властиве переважно організованим колективам, отож з огляду на зазначене, виділяють основні місця булінгу: булінг у школі; булінг на робочому місці (мобінг); булінг в армії («дідовщина»); кібербулінг (насилля в інформаційному просторі) тощо.

Уперше термін булінг (з англ. ‘bully’ – хуліган, забіяка, грубіян, насильник; ‘bullying’ – цькування, залякування, третирування) з’явився на початку  70-х рр. XX ст. у Скандинавії, де група дослідників вивчала явище насильства між дітьми в школі. Досі немає чіткого наукового визначення цього терміна. Саме поняття булінг деякі автори розуміють по-різному і дають різну кваліфікацію його видів.

Булінг визначають як:

1) соціальну взаємодію через яку одна людина (іноді декілька) зазнають

нападів іншої людини (іноді декількох, але, зазвичай, не більше чотирьох) майже щодня впродовж тривалого періоду (декількох місяців), що викликає в жертви стан безпомічності й виключення з групи;

2) сукупність соціальних, психологічних і педагогічних проблем, які охоплюют процес тривалого фізичного чи психологічного насилля з боку індивіда або групи стосовно індивіда,  що не може захистити себе в певній ситуації;

3) поведінка, що може бути визначена як неодноразовий напад (фізичний, психологічний, соціальний або вербальний) тими, чия влада формально або ситуативно вища за тих, хто не має можливості захиститися, з наміром заподіяти страждання для досягнення власного задоволення.

Відомий дослідник булінгу Д. Ольвеус (Dan Olweus) визначає три важливих компоненти:

1) булінг – агресивна поведінка, що охоплює небажані, негативні дії;

2) булінг охоплює патерн поведінки (патерн (від англ. patron) прийняті в певній культурі зразки та стереотипи поведінки), що постійно повторюється;

3) булінг характеризується нерівністю влади або сили.

Аналіз наукових робіт дає можливість визначити основні риси булінгу: систематичність; нерівність фізичних, психологічних і соціальних можливостей, які лежать в основі стосунків між жертвою й агресором, тобто агресор займає вище становище, ніж його жертва; взаємостосунки переслідувача й жертви; емоційне приниження, образа почуттів людини, що призводить до виключення її з групи.

Отже, підґрунтям булінгу є статус, влада, конкуренція  i лідерство. Це соціальна поведінка, що проявляється у відносно стійких групах і здатна залучати інших. Булінг охоплює нерівність сили та влади, що приводить жертву в стан, у якому вона не здатна ефективно захищатися від негативних дій. Це і є відмінною рисою булінгу від простого конфлікту. В конфлікті учасники рівні, а в булінзі жертва завжди виявляється слабшою, їй важче себе захистити, проти неї може виступати група. Ще одна характерна риса булінгу –  він передбачає свідому поведінку, спрямовану на те, щоб завдати шкоди та страждання іншій людині.

Серед причин булінгу в колективі вчені виділяють наступні: боротьба за лідерство; зіткнення різних субкультур, цінностей, поглядів і невміння толерантно ставитися до них; агресивність і віктимність;  наявність у дитини психічних і фізичних вад; заздрість; відсутність предметного дозвілля.

Шкільний булінг можна розділити на дві основні форми:

1. Фізичний шкільний булінг – умисні удари, стусани, побої нанесення інших тілесних ушкоджень тощо; сексуальний булінг, хеппісліпінг.
2. Психологічний шкільний булінг – насильство, пов’язане з дією на психіку, що завдає психологічну травму через словесні образи або погрози, переслідування, залякування, якими навмисно заподіюється емоційна невпевненість. До цієї форми належать:

– вербальний булінг (знаряддям слугує голос (образливе ім’я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, поширення образливих чуток і т. д.);

– образливі жести або дії; залякування (використання агресивної мови тіла й інтонацій голосу для того, щоб змусити жертву здійснювати або не здійснювати що-небудь);

– ізоляція (жертву навмисне ізолює, виганяє або ігнорує частина учнів або весь клас);

– активне неприйняття (виникає у відповідь на ініціативу, що походить від жертви, кривдники дають зрозуміти, що вона ніхто, що її думка нічого не означає, роблять її «цапом відбувайлом»);

– пасивне неприйняття (виникає лише в певних ситуаціях, коли треба вибрати когось у команду, групу, сісти за парту, прийняти в гру, діти відмовляються:              «З ним не буду!»);

– ігнорування (не звертають уваги, не спілкуються, не помічають, забувають, не проявляють відкритої агресії, але й не цікавляться);

– вимагання (грошей, їжі, інших речей);

– пошкодження та інші дії з майном (крадіжка, грабіж, ховання особистих речей жертви);

– кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв (пересилання неоднозначних зображень і фотографій, обзивання, поширення чуток тощо)).

Уважають, що жертвами булінгу стають діти чутливі, замкнуті, сором’язливі, тривожні, невпевнені в собі, нещасні, з низькою самоповагою, схильні до депресії, діти, які не мають жодного близького друга й успішніше спілкуються з дорослими, ніж з однолітками. Однак провокувати знущання над собою можуть і сильні, обдаровані особистості. Перебуваючи у звичайній школі, обдарований учень запускає визначені механізми розвитку булінгу, викликає заздрість і роздратування однолітків високим рівнем знань, допитливістю, акумуляцією уваги вчителя. Унаслідок цього відбувається ізоляція обдарованого учня від класу. Погане ставлення до нього поступово стає причиною відповідної поведінки: неприйнята в класі дитина починає порушувати правила, діє імпульсивно й необдумано.

Основні механізми розвитку булінгу: страх, заздрощі та конкуренція, неприйняття інакшості, бажання підпорядковувати когось власній волі, бажання витіснити когось із групи (колективу), бажання принизити іншого.

Як соціально-психологічне явище булінг впливає на всіх учасників групи чи класу дітей, де він виникає. Зокрема Д. Ольвеус описав таку рольову структуру булінгу:

1) учень, який є жертвою булінгу;

2) учні, які здійснюють насилля, ініціюють і відіграють лідерські ролі в процесі булінгу – «булери», або переслідувачі, агресори;

3) послідовники – учні, які позитивно ставляться до знущань над іншими й беруть активну участь у цьому, але зазвичай не є ініціаторами та не відіграють головної ролі;

4) пасивні «булери» – учні, які відкрито підтримують булінг, наприклад через сміх чи привертання уваги до ситуації, проте не втручаються в неї;

5) потенційні «булери» – учні, яким подобаються знущання, але вони не виявляють цього ззовні;

6) «спостерігачі» (байдужі свідки) – учні, які не беруть участі в булінгу, і можуть вважати, що це не їхня справа, тобто виявляють байдуже ставлення до ситуації;

7) «потенційні захисники» – ці учні негативно ставляться до насилля і вважають, що повинні допомогти жертві, проте нічого не роблять;

8) «захисники» – учні, які виявляють негативне ставлення до явища, вони захищають жертву або намагаються їй допомогти.

Булінг – переважно латентний для інших осіб процес, але діти, які зазнали цькувань, отримують психологічну травму різного ступеня тяжкості, що призводить до важких наслідків, аж до самогубства. Тому найнебезпечніші в цьому явищі наслідки. Причому наслідки і для жертв булінгу, і для булерів, і для спостерігачів, а саме:

1. Діти, які стають переслідувачами, більше, ніж їхні однолітки схильні до участі в бійках, до крадіжок, уживання алкоголю і куріння, у них низькі оцінки зі шкільних предметів, вони також можуть носити зброю.
2. Діти, які лише спостерігають знущання, також, як і самі жертви, можуть почуватися в небезпеці. У них може спостерігатися страх, нездатність діяти, почуття провини за бездіяння, а також може виникати бажання приєднатися до процесу, особливо якщо в них немає стійкого ставлення до ситуації.
3. У дітей, які стають об’єктами булінгу, відзначають такі симптоми (за Х. Лейманном):

− перша група пов’язана з впливом стресу на когнітивні процеси, що спричиняють фізичні гіперреакції (порушення пам’яті, порушення концентрації уваги, депресія, апатія, швидке роздратування, загальна втома, агресивність, почуття незахищеності, фрустрація);

− друга група вказує на психосоматичні симптоми (нічні жахи, біль у шлунку, діарея, блювання, відчуття слабкості, втрата апетиту, стискання у горлі, схильність до плачу, почуття самотності);

− третя група поєднує симптоми, що виникають під впливом виділення стресових гормонів і діяльності автономної нервової системи (біль у грудях, пітливість, сухість у роті, серцебиття, часте дихання);

− четверта група відображає симптоми, пов’язані з м’язовим напруженням (біль у спині, біль у задній частині шиї, біль у м’язах);

− п’ята група пов’язана з проблемами сну (труднощі під час засинання, переривчастий сон, раннє пробудження);

− шоста група симптомів: слабкість у ногах, загальна слабкість;

− сьома група: втрата свідомості, тремор (тремтіння тіла або окремих частях).

 Отже, що булінг – явище, що може виникнути в більш-менш організованих, сталих дитячих колективах, стосується і впливає на всіх його учасників, призводячи до порушення навчально-виховного процесу в школі, викликає тривалі наслідки для особистості, інколи віддалені в часі. Тому постає гостра потреба усвідомлення того, що ця проблема є; підготовки фахівців з певними теоретичними знаннями, спеціальними уміннями, навиками для виявлення, попередження та подолання такого негативного соціально-психолого-педагогічного явища, як булінг.

Шкільний булінг

1. Вікові особливості суїцидальної поведінки: вік до 12 років, від 12-17 років та вік від 17-29 років.

Причини сварки в сім’ї:

– конфліктні,  розрив відносин, агресивне, відносини,  сварки, негативне  з батьками, партнером, однолітками, рідше ставлення з учителями, батьків до дитини.

Дія для дітей характерні можуть бути:

– частіше імпульсивні – імпульсивними;

– зустрічаються суїцидальні дії – ретельно суїцидальні спланованими, спроби, ніж завершений суїцид.

2. Причини виникнення суїцидальної поведінки:

– конфлікти в сім’ї;

– нещасливе кохання;

– результат вживання наркотиків, алкоголю;

– відчуття безвихідності ситуації;

– шкільні проблеми (відносини з однолітками, проблеми пов’язані з навчанням);

– прагнення дати зрозуміти оточуючим, що людині погано;

– суїцид шантажного змісту.

3. Шкільне насильство – це вид насильства, при якому має місце застосування сили між дітьми або вчителями по відношенню до учнів або вкрай рідко – учнями по відношенню до вчителя. Насильством є будь-яка поведінка, що порушує права іншого.
4. Шкільне насильство:

• емоційне;
• фізичне насильство;
• насильство насміхання, прізвиська, нескінченні зауваження, необ’єктивні оцінки, побиття, нанесення удару, висміювання, приниження в ляпанці, псування та присутності інших дітей, відбирання речей і т.д.,  відторгнення, ізоляція, відмова від спілкування і т.д.

5. Типи агресивно-насильницьких взаємовідносин:

– Хейзинг (від англ. hazing – знущання) – ритуальні знущання, при яких учні проходять через ряд різноманітних випробувань та принижень з метою довести своє право на приналежність до тієї або іншої групи. Присутнє лише в ситуації наявності деякої закритої групи, до якої не можна вільно потрапити;

– Мобінг (від англ. mob – грубити, хамити, нападати стаєю) – придушення колективом одинаків, «білих ворон», недоброзичливі або агресивні дії з боку групи, спрямовані на одного з членів колективу, що здійснюються систематично протягом довгого часу, так званий цілевий психотерор. При мобінгу мета – усунути людину з групи. Той хто сильніше сприймається як загроза, як можливий конкурент;

– Дідовщина – знущання, які практикуються старшими по відношенню до молодших у так званих групах «примусового членства» (групи з яких неможна вийти за власним бажанням). По типу дідовщини можуть развиватися знущання в колективі класу у взаємовідносинах мікрогруп або відносини «батьки-дитина» в сім’ї.

Булінг – тривала, навмисна фізична або психічна травля з боку одного по відношенню до іншого, який не взмозі захистити себе в цій ситуації.

6. Шкільний булінг – тривалий процес свідомого жорсткого ставлення, фізичного та (або) психічного, з боку одного або групи дітей до іншої дитини (іншим дітям).
7. Форми шкільного булінгу:

– учень (дорослий учень), (агресор) (агресор) (агресор) – – – (учень) учень дорослий (жертва) (жертва) (жертва).

8. Типові риси учнів, схильних ставати буллі (агресор) – відчувають сильну потребу панувати і підкоряти собі інших учнів, домагаючись таким шляхом своїх цілей;

– імпульсивні і легко приходять до люті;

– часто зухвало і агресивно поводяться по відношенню до дорослих, включаючи батьків і вчителів;

– не відчувають співчуття до своїх жертв;

– якщо це хлопці, вони зазвичай фізично сильніше за інших хлопців;- діти, що виховуються в сім»ях з авторитарним, жорстким вихованням – будучи заляканими і забитими вдома, вони намагаються виплеснути пригнічені гнів і страх на більш слабких однолітків;

– діти, що виховуються в сім»ях з низьким рівнем емоційного тепла і підтримки (наприклад, сироти в опікунських сім»ях і т.п.).

9. Найбільш часто жертвами шкільного булінгу стають діти, які мають:

– фізичні недоліки – носять окуляри, зі зниженим слухом або з руховими порушеннями (наприклад, при ДЦП), тобто ті, хто не може захистити себе, фізично слабший своїх однолітків;

– особливості поведінки – замкнуті, чутливі, сором»язливі, тривожні діти або діти з імпульсивною поведінкою, не впевнені в собі, нещасні і мають низьку самоповагу;

– особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, криві ноги, особлива форма голови, вага тіла (повнота або худорба) тощо.

10. Поведінка агресора визначається за такими показниками:

• фізична агресія;
• словесний булінг;
• залякування;
• ізоляція;
• вимагання;
• пошкодження майна.

11. Поведінка жертви визначається за такими показниками:

– його шкільне приладдя (підручники, зошити, особисті речі) часто бувають розкидані по класу або заховані;

– на уроках веде себе приховано, боязко, коли відповідає, в класі починають поширюватися шум, перешкоди, коментарі;

– під час зміни, в їдальні, тримається осторонь від інших школярів, ховається, тікає від однолітків і старших школярів, намагається перебувати недалеко від вчителів, дорослих;

– його ображають, дражнять, дають образливі прізвиська;

– на інших дітей він реагує дурною посмішкою, намагається відбутися жартами, втекти, плаче;

– добре ладнає з вчителями і погано з однолітками;

– спізнюється до початку занять чи пізно покидає школу;

– під час групових ігор, занять, його ігнорують або вибирають останнім.

• Технологія реагування на виявлені або встановлені факти булінгу:
• при встановленні факту або підозра наіснування ситуації булювання вчитель повідомляє про відповідну ситуацію  представнику адміністрації;
• адміністрація, спільно з соціально-психологічною службою школи приймає рішення про невідкладність реагування на виявлений факт агресії;
• безпосередня робота з жертвами і переслідувачами.

Якщо дитина підтвердила Вам у розмові, що вона жертва булінгу, скажіть дитині:

– я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що ви в змозі допомогти йому з його проблемою);

– мені шкода, що з тобою це трапилося (це допоможе дитині зрозуміти, що ви намагаєтеся зрозуміти його почуття);

– це не твоя вина (дайте зрозуміти дитині, що він не самотній в подібній ситуації: багато його однолітків стикаються з різними варіантами залякування або агресії в той чи інший момент дорослішання);

– добре, що ти мені про це сказав (це допоможе дитині зрозуміти, що він правильно зробив, звернувшись за допомогою та підтримкою);

– я люблю тебе і постараюся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитися в майбутнє і відчути захист).

15. Підлітки – це найточніше з «соціальних дзеркал», та їх соціально нездорова поведінка відображає хвороби сім»ї та суспільства. Однак відомо, що більшість хвороб легше попередити, ніж вилікувати.

Поради  щодо булінгу, хоча, зрозуміло, що кожен випадок унікальний і універсального рецепту щодо розв’язку не існує. Головне, не залишатися байдужими спостерігачами, мати мудрість та сміливість назвати явище, окреслити проблему та почати її розв’язувати. Адже, саме від правильної поведінки дорослих залежить подальша доля і кривдників, і жертви, і тих, хто спостерігає. І не важливо, хто стає жертвою знущань, головне завдання досвідчених дорослих – допомогти, сприяти розв’язку проблеми, уникнути страшних наслідків, які можуть статися.

Сьогодні  67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу (цькування) протягом останніх трьох місяців. 24% дітей стали жертвами булінгу, і 48% з них нікому не розповідали про ці випадки. Такими є основні результати дослідження, проведеного ЮНІСЕФ раніше цього року. Це тривожні цифри, особливо в той час, коли Україна переживає конфлікт, внаслідок чого майже 1,6 мільйона людей, у тому числі 220 тисяч дітей, стали внутрішньо переміщеними особами (ВПО). Про це повідомляє прес-служба  ЮНІСЕФ в Україні.

Основні ознаки булінга і так званого мобінга (менш радикальних образ) це:

– нерівність сил агресора і жертви;

– повторюваність насильства;

– гостра емоційна реакція жертви.

Найчастіше цькування відбувається в школах, де діти апатичні і розчаровані, а їхня потреба у визнанні та розумінні не задоволена. Там же, де образа честі людини вважається порушенням більшим, ніж прогул або вандалізм, булінг виникає дуже рідко і скоріше є винятком з правил.

 

Що робити?

Дітям не варто намагатися вирішити ситуацію самотужки, адже з булером не завжди можна порозумітися. Краще звернутися до батьків, вчителів, або старших, яким дитина довіряє.

У разі, якщо над вашою дитиною знущаються, ви, як батьки, повинні уважно вислуховувати скарги дитини і ставитися до цього серйозно, а не просто відмахуватися словами Дай здачі. Завдяки підтримці батьків, дітям легше переживати проблеми в школі. Також варто звернутися до шкільних вчителів та звернути їхню увагу на цю проблему. У найкритичнішій ситуації варто залучити поліцейських і навіть подумати про зміну місця навчання.

Вчителям же потрібно не показувати свою фізичну перевагу, а поговорити з ним. Крім того, за витівками булера не можна спостерігати, адже йому потрібні глядачі для того, щоб максимально проявити демонстративну поведінку. При витівках на уроці можна спробувати відволіктися від заняття і зосередити увагу на булері, спробувати залучити його до навчального процесу.

Однак варто пам’ятати, що не можна закривати очі навіть на найменший прояв цькування, адже розібратися з ситуацією можна лише спільними зусиллями і тільки, якщо вчасно звернути на неї увагу.

Отже, наслідки булінгу, окрім короткострокового впливу, мають також серйозну довгострокову дію, що може проявлятися як у жертв, так і в кривдників протягом навіть дорослого життя.

Негативного впливу зазнають і спостерігачі, а також загалом навчальна атмосфера в класі та школі. Невід’ємним наслідком поширення булінгу серед дитячого середовища є перехід до агресивних дій, які носять злочинний характер, що викликає небажані негативні тенденції у функціонуванні молодіжного середовища та суспільства загалом.

З метою попередження насильства та протидії булінгу в шкільному середовищі, педагогам, і в першу чергу класним керівникам необхідно стежити за груповою динамікою класу, щоб вчасно виявляти випадки булінгу та реагувати на них. Налагодження довірливих стосунків з дитиною сприятиме можливості заохочувати її розповідати про свої проблеми класному керівнику, практичному психологу або соціальному педагогу, а також своїм батькам. Важливо, щоб розмова була спокійною і виваженою, що дозволить знизити рівень тривожності та агресивності у дітей та дорослих.

Для здійснення превентивної діяльності та вирішення ситуації насильства чи булінгу важливо застосовувати командний підхід (класний керівник, практичний психолог, соціальний педагог, інші спеціалісти за потребою), працювати не лише з дитиною, яка стала жертвою, чи з переслідувачем, але й з усім класом.

Важливо знайти нові підходи до взаємодії з учнями та їхніми батьками. У цьому можуть допомогти різні профілактичні програми навчання учнів та дорослих (в т.ч. і педагогічних працівників) новим формам поведінки, виховання стресостійкості особистості, здатної самостійно, ефективно і відповідально будувати своє життя. Головна перевага таких програм – це формування відповідальності людини і громади за власну поведінку і поведінку інших, готовність прийти на допомогу, розв’язати конфлікт. Профілактичні програми, призначені для проведення групових занять з учнями та дорослими, можуть включати групові заняття з розвитку комунікативних навичок, профілактики асоціальної поведінки з основами правових знань, а також заняття, спрямовані на допомогу в досягненні позитивних життєвих цілей тощо.

 

Поради батькам  якщо Ваша дитина стала жертвою булінгу

• Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину;
• Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти;
• Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації;
• Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, соціальний педагог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона);
• Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання;
• Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми боулінгу може зайняти деякий час.

У разі, якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – повідомте поліцію! Захистіть свою дитину від цькування!

 Якщо Ви стали свідком булінгу

• Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати;
• Зайняти нейтральну позицію в суперечці;
• Обидві сторони конфлікту потребують допомоги. Запропонувати дітям самостійно вирішити конфлікт;
• Пояснити, які саме дії Ви вважаєте боулінгом і чому їх варто припинити;
• Уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти тавруванню і розподілу ролей;
• Повідомити керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася вжити заходів щодо припинення цькування.

Пам’ятайте, що ситуації з фізичним насильством потребують негайного втручання!

Якщо Ваша дитина агресор

Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з»ясуйте мотивацію її поведінки;

• Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів;
• Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого наступає відповідальність;
• Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою;
• Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять – агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.

Пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу! Це тривалий процес, який потребує витримки і терпіння!

              Доки дитині не  виповниться 18 років, відповідальність за її вчинки несуть батьки. Пам’ятайте, якщо ваша дитина порушує права іншої дитини, вчиняючи над нею насильство (булінг), батьки можуть бути притягнуті до адміністративної, кримінальної або цивільної відповідальності

 

Як уникнути булінгу?

Пам’ятка

1. Упевнись, що ти не є кривдником/ кривдницею стосовно інших.
2. Заступайся за тих, кого ображають.
3. Якщо ти став/стала жертвою булінгу – розкажи про це дорослим (батькам, учителю, соціальному педагогу, практичному психологу тощо).
4. Якщо ти побачив/побачила, що над кимось знущаються, – клич на допомогу, привертай увагу дорослих.
5. Стався до інших так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе.
6. Є запитання – звертайся до психолога або до людини, якій ти довіряєш, телефонуй на Національну дитячу «гарячу лінію»:  0800 500 225 або 772 або  маєш питання?

 

Проект «Мін’юсту «Я МАЮ ПРАВО!» навчає громадян користуватися своїми правами та захищати їх у разі порушення, телефонуй на:  0 800 213 103

 

Єдиний контакт-центр системи безоплатної правової допомоги можуть звернутися за консультацією як діти, так і їх батьки, учителі.